-

У День Збройних Сил України багатолюдно було на автобусній зупинці біля світлофора у м. Гайвороні. Попри пізню годину люди чекали на приїзд учасника АТО В.Д. Райчука із с. Котовки. Грав духовий оркестр, своїми мелодіями налаштовував усіх на урочистість події. Люди, що зібралися, тримали в руках квіти та жовто-блакитні знамена. Пригальмовували проїжджі автомобілі, водії запитували, що за свято. Крім дружини, сина, батьків, рідних, односельців були й гайворонські волонтери, і просто незнайомі люди.
І ось довгождана мить настала. З автомашини вийшов В.Д. Райчук. Він зніяковів, навіть розгубився, бо не чекав такої багатолюдної урочистої зустрічі. Люди дружно почали скандувати: "Слава Україні! Героям слава!". А далі - поцілунки та обійми. Племінничка Валерія Дмитровича Даша вручила йому хліб на вишитому рушнику. А далі - фотографування на згадку про незабутню зустріч.
... Дорога до рідного села... І там односельці із сільським головою Л.В. Стародуб зустрічали бійця. Були і квіти, і державний прапор. Обійми і поцілунки, радість зустрічі із відважним земляком. Було шампанське і солодощі.
...Односельці бажали, щоб настав мир, і щоб всі воїни повернулися додому живими.
Ми зустрілися з бійцем 72-ої аеромобільної бригади Валерієм Дмитровичем Райчуком у нього вдома. Він ніяковів.
-    "Що там про мене писати. Напишіть про моїх керівників - директора ПСП "Гур'єве" С.В. Пасєку та І.О. Асауляк. Скільки вони зробили для мене, простого механізатора! Низький їм уклін". Та наша газета про це вже писала. А ще Валерій Дмитрович розповів, що його керівники першими зустріли його в м. Києві.
Валерій Дмитрович - розвідник. Виконує бойові завдання, завжди непомітний. Після війни обіцяв про все розповіс-ти. Знайте, - на завершення розмови сказав він, - перемога буде за нами.

Наталія ВІКТОРОВА.

Фото Леоніда МАСЛІКОВА.