 Від матері до доньки, від бабусі до онуки передаються у родині різдвяні сімейні традиції і перекази. 87-річна старійшина, учасниця Великої Вітчизняної війни Ольга Яківна пригадує, як (ще до масової колективізації) до хати її батька селянина-середняка Якова Шевченка сходилися містяни товкти на кутю пшеницю. У них в господарстві була одна на весь куток механічна дерев'яна ступа із товкачем, що приводився в рух за допомогою ніг. Різдво святкували завжди. У голодному 33-му без куті і калачів, зі шматочком знайденого в полі мерзлого буряка і лемішкою - але зі щирою молитвою. У воєн-ному 42-му - теж без обрядових страв, ховаючись від облави, аби не потрапити до Німеччини. На початку 50-х, коли народилася донька Люба, у малесенькій власноруч збудованій хатині почали вже прикрашати малесеньку ялиночку. Одну із тих найперших іграшок - маленьку рожеву кульку із червоною квіточкою - Любов Григорівна береже досі, щороку, як щось надзвичайно коштовне, чіпляє на самісінький вершечок ялинки (тепер, щоправда, штучної).
У зимові святкові дні у цій родині неодмінно співають колядок і щедрівок. Знають їх не один десяток. Співанки з різних регіонів України збирає Вікторія Вікторівна для своїх художніх колективів, народних аматорських - ансамблю "Візерунки" і театру "Ровесник". Вона свого часу ініціювала проведення в районі різдвяного фестивалю "Нова радість", який уже став щоріч-ним регіональним, сама ж авторка ідеї з благословіння благочинного церков Гайворонського району протоієрея Олександра (Миронова) залишається головним координатором, сценаристом, режисером і ведучою цього чудового дійства, у якому охоче беруть участь більшість членів родини.
У дружному родинному колі, п'ятьма поколіннями зуст-річають новорічні свята пра-прабабуся п'ятимісячної Софії Волощук - Ольга Яківна Король, прабабуся Любов Григорівна Панченко, бабуся Вікторія Вікто-рівна Вакуленко, мама Олександра Волощук, а також тьоті Даринка і Катерина. Неодмінно звучатиме молитва до Господа за мир в Україні, багатоголосся колядок, що славлять Ісуса Христа.
Підготувала Наталія ЗЕМНОРІЙ.
Фото Леоніда МАСЛІКОВА.
|
